Олексій Пономаренко
Рейтинг
+1308.26
Сила
4041.95

Олексій Пономаренко

o-ponomarenko

Мандрівки 2016 року (фото)

Рівно рік я не веду блог, за увесь цей час я написав один допис. Спочатку думав, що немає часу, чи лінь, а потім зрозумів, що це щось інше. Раніше я намагався усім розповісти про ті чудові місця де я побував, і ті емоції які пережив, намагався поділитись шматочком Карпат, щоб люди бачили, що вихід завжди є.Але згодом гори настільки глибоко увійшли в моє життя, що ці відчуття стали чимось особистим та інтимним, і відкривати їх на широкий загал я вже не готовий. Декілька разів я пробував писати ба...
Читати далі →

Мармароси. Кохання з першого погляду

Ти впевнений, що ти зможеш цьому протистояти? Чи ти справді думаєш, що в тобі є стільки сил щоб щось протиставити у відповідь? Невже ти наївно вважаєш, що зможеш залишатись осторонь? Що зможеш приборкати своїх мурах на спині? Що не будеш стрибати як дитина у хронічних приступах ейфорії та ридма ридати від щастя? Що не закохаєшся до нестями?Повір мені, все докорінно зміниться, починаючи від твоїх звичок та поглядів на здавалось би прості банальні речі, до твого уявлення про світ і свою роль у ньо...
Читати далі →

Мандрівки 2015 року (фото)

Напередодні новорічного походу в гори, хотілося, так би мовити, подонаджити риску 2015-го. Рік видався багатим на мандрівки, чудових людей та неймовірні місця. Я здійснив декілька бажань і мрій і вирішив поділитись ними з вами та опублікувати по одній світлині з кожного походу.Загалом в мандрах цього року провів 76 днів, і це не може не радувати. 2,5 місяці в горах, на перший погляд здається багато, але, звичано ж, хочеться більшого. Пройшов за цей час 875 кілометрів карпатських стежок і кожен п...
Читати далі →

Сольний Кукул

Є щось у сольних походах, що зваблює тебе і грайливо посміхаючись манить до себе. З часом розумієш, що це не той випадок коли тобі хочеться побути одному, цього мені вистачає і в чернівецькій квартирі. Ти ніколи не будеш в горах один. Це ніби зустріч зі старим добрим товаришем. Ти можеш добу з ним говорити про всілякі дурниці і чим ближче дно у вашій спільній пляшці тим відвертіші розмови, які на ранок все одно ніхто не згадає.Можливо приваблює лоскотне відчуття адреналіну, що виділяється ще до ...
Читати далі →

Там, де починається життя

З першим снігом, вранці, коли всі ще кутаються у ковдри, ти вже збираєш свій наплічник. Поки «ранкові пташки» у плетених кріслах на кухнях, вкриваються ліжником та гріють руки горнятком гарячого запашного трав’яного чаю з медом, ти наповнюєш свій термос і рушаєш у мандри. Ти йдеш туди, куди підказує тобі шлях, не замислюючись над метою і глибоким сенсом. Сріблястоверхі ялинки намагаються втримати гілками м’яку, майже прозору, ковдру, що грайливо стягує з них вітер. Ти можеш не бачити гарних к...
Читати далі →

ЧНУ: екскурсія в совєтскій союз

Безумовно всі чернівчани пишаються нашою архітектурною окрасою міста – колишньою резиденцією митрополитів Буковини і Далмації, а нині Чернівецьким національним університетом. Та сьогодні мова не про гордість, а про сором та бездіяльність керівництва ЧНУ. Накипіло не тільки в мене. Всі хто хоч раз ходив зі своїми гостями до університету можуть розповісти багато «цікавого». Про це написана не одна стаття, не один пост в соцмережах, сотні гнівних коментарів. Жалілись вже всім і всюди, але схож...
Читати далі →

«Сміттєвий» патріотизм

Виходиш на найвищу гору України Говерлу і краєвид вмить примушує підшкірних мурах рухатись в рази швидше від захоплення. Патріотизм та почуття гордості розпирають тебе. Ти співаєш гімн разом із сотнею таких як ти. Над Карпатами луною розносяться останні слова приспіву… «І покажем, що ми браття козацького родууууу!!!». Саме певно в цей момент, хтось вимикає у багатьох «козацький рід» і вмикає «рід свиней». Пляшки від шампанського, пива та горілки, пакєти, банки з під консервів, пластик...
Читати далі →

Зубасті Стайки і войовнича Микулєска

Не буває походів у гори, які б не запам’ятались або були нецікавими. Адже з яким настроєм йдеш в горби, і як до них ставишся, те й отримаєш у відповідь. А інколи вмикаються навіть бонусні програми у вигляді неймовірних заходів, світанків, «молочних» рік та інших приємних несподіванок. Та є подорожі про які згадуєш ледь не щодня, і лише від думки про ті пригоди, адреналін закипає у мозку. Похід на гори Стайки та Микулєску власне і належить до тієї категорії, коли можеш відчути свободу на сто від...
Читати далі →

Тисяча і один турист Синевіру

Чому і що я люблю в гірських озерах? Люблю тишу, можливість посидіти на березі, споглядати як вітер хвилює його плесо. Люблю спостерігати за озером коли я один. Зовсім інші відчуття. Тільки ти і величезна водойма, яка зараз говорить лише з тобою, усміхається тільки тобі і дивиться тобі в очі своїми прозорими блакитно-смарагдовими очима.   Якщо ви також все це любите то вам тоді точно не на Синевір. Єдиний варіант то прийти туди ще до сходу сонця. Та ми знали, що від полонини Гича йти нам 12 кіл...
Читати далі →

Полонина Гича

На полонину Гича ми потрапили вже після сьомої. Сонце тікало на захід послаблюючи свої палкі обійми та подовжуючи тіні смерек на яскраво зеленій траві.  Краса навколо «ложила» стрілку на спідометрі «феншуйності». Та це була не остання приємна несподіванка. Я знав, що на полонині є будиночок, що в 2012 році був капітально відремонтований моїми друзями з ГО «Карпатські стежки», але його стан нині, вразив навіть мої очікування. Пластикові вікна, поручні захист від коней, задуті пінкою щілини, зр...
Читати далі →