А ми ідьом на сєвєр...

Блоґ: Олексій Пономаренко

Всі звісно пам«ятають Табакі в мульті „Мауглі“, який увесь час дзявкав „А мы идем на север! А мы идем на север!“. Як не прикро визнавати, але велика кількість чернівецьких журналістів мені дуже нагадують героя цього мульту. Особливо це стосується поведінки в коментарях до новин на різних сайтах.
Ні для кого не таємниця місце моєї роботи, але хто мене все ж не знає, працюю я у прес-службі УМВС. По роботі перечитую усі сайти. Але коли коменчу по роботі підписуюсь СЗГ УМВС. Коли від себе особисто Олексій. І це багато хто знає. Я не ховаюсь за якимись вигаданими ніками чи іменами, оскільки немає чого мені свою особисту позицію ховати. Цим і користуються деякі недолугі журналістішкі.
Чомусь в геніальному, але, певно, маленькому журналістському мозку, я увесь час асоціююсь з начальником УМВС, чи міліцією. Тільки достатньо десь написати критичний коментар, як в мій бік під невідомими ніками ідуть пости одного, слабенького змісту в стилі: А шо це Вам дали вказівку коментити? А міліція взагалі пагана. А навіщо ви вбили Індило? Ну і купа подібного гівна, яке народжується в хворій уяві журналістів. При цьому ім»я вони своє не називають. Все правильно, вони ж сміливі журналісти, і ідуть на сєсвєр. Але давайте подивимось на ситуацію іншими очима. Ну ось коментує наприклад журналіст МБ якусь подію на ВКурсі чи іншому сайті, якщо буде сміливість назвати себе звичайно, а я у відповідь, ну що там Загайський заставляє коментувати чи інше подібне лайно. Ну звичайно я не напишу, оскільки знаю, що за виключенням проплачених коментаторів, люди висловлюють свою особисту позицію, яка ніяк не пов«язана з їх основною роботою, але на жаль це не вдається зрозуміти деяким буковинським журналістам. Чи то розуму не стає, чи то розуміння простих речей, чи просто хочеться щось написати тупе з притензією на геніальність, ховаючись за монітором. Але приходячи до нас на пресуху, де я уже готовий вислухати всі притензії по роботі, вони язики кудись засовують і нервово посміхаються. І де тільки дівається вся інтернетна хоробрість?

8 коментарів

Повністю підтримую. На жаль, деякі наші колеги вважають, що тільки їхня позиція правильна, а всі інші мудаки. Але від незнання предмету дискусії (чого лише вартує той факт, що окремі журналісти досить пожної на теренах краю газети до сих пір не знають різниці між недовірою та достроковим припиненням повноважень) їм залишається лише переходити на особистості та гидити в коментах. Я от, наприклад, був «приємно» здивований тим, що виявляється очолюю прес-службу ПР в області, разом з братом і Ромою Климом вночі розклеював біг-борди проти Федорука, і таємно закоханий в Ілону Сарафінчан. Страшно подумати, що буде далі))))

Ну, що далі буде передбачити не важко. Будуть поливати брудом, як і раніше при цьому особисто в обличчя ніхто нічого не скаже. Але я тільки не розумію чому. Страшно? Ніхто ж не кусається і кілерів не найматиме. Натура така паскудненька? Ну так виговорись в реальному, а не віртуальному житті легше стане. А судячи з логіки Ольги в коментарях, то ти таємно закоханий і в неї)))

Тільки, шо в одному з коментів на МБ мене навіть профессії позбавили. Я балдю, чесне слово)))

При всій повазі, Захаре, ви теж не завжди наважуєтесь сказати все.

???.. Що саме я вам не наважився сказати, пане Володимире?

До Олексія.
У мене склалось враження, що Вас обурює те, що Вас не сприймають окремо від міліції, застосовуючи принцип колективної відповідальності, ефект ареолу: «міліція погана, вбили індила». Це дратує? Якщо так, то згоден.

Але чим відповідаєте на це особисто Ви? Таким же колективним наїздом на журналістів.

А останній пасаж: «Але приходячи до нас на пресуху, де я уже готовий вислухати всі претензії (виправлення А.К.) по роботі, вони язики кудись засовують і нервово посміхаються. І де тільки дівається вся інтернетна (виправлення А.К.)хоробрість?»…

Мені здається, Вас більше дратує «хоробрість» в коментах, ніж безсловесність на прес-конференції.

Я помиляюсь? Можливо.
Якби Ви почали й завершили свій допис, закликаючи до співпраці та взаємоповаги.

Ну не те щоб мене обурювало, що мене там сприймають окремо чи ні. Мене обрює більше, що мою відвертість (підписування постів завжди своїм ім«ям) і відкритість, деякі наші журналістішкі, які позиціонують себе як вкрай розумні, або як невизнані генії, намагаються брудно використати проти мене, ховаючись за інтернетними ніками. Це я і називаю „хоробрістю“. Але це особисте. Що ж стосується роботи, то ці ж журналісти кричать в інтернеті про зловживання там міліції, чи там якісь випадки порушення закону збоку міліціонерів, розповідають мені по телефону, при особистих зустрічах, задаючи питання типу: „Доколє!“, а коли приходять на прес-конференцію чомусь сидять тихо.
А взаємоповаги мабуть і не буде, особливо в часи коли вибори і такі от події де журналісти можуть заробити. Тому що одні заробляють, а інші заздрять, певно, що фінансові потоки пройшли повз них, а вони ж такі геніальні і заслужені.

Я скажу банальну річ, проте мені здається, що журналісти в реальному житті, «на папері» та «онлайн»- це три різні людини. Знаючи всі три образа, Ви апелюєте до найбільш лояльного та зрозумілого для Вас особисто образу. Проте зачасту, під час виконання робочих функцій — люди ховаються у ще один четвертий образ- «так має бути», " нєх.й ви.обуватися ", " оно мнє нада?". Можливо саме це відхилення від звичних Вам іпостасей і «рубає» найбільше… Проте саме четвертий образ є домінуючий в нашій бюрократичній етносистемі, він допомагає вижити тим, хто вміє пристосовуватися до конкретної ситуації.

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте