Краще гір можуть бути тільки гори, де ти ще не був

Цей здавалось би банальний на перший погляд і ізбитий заголовок є таким тільки до того моменту як ти «береш» першу верхівку і озираєшся назад. Дух перехоплює. Тобі здається що ти зараз на вершині всесвіту. Ти один, і вітер, який часом не досить ніжний з тобою. Саме тоді розумієш, наскільки тупо сидіти вечорами у компа, наскільки нераціонально гнити всі вихідні у ліжку і виникає бажання йти далі, щоб відкривати щось нове, не бачене до цього.
Але до біса ліричний відступ, в кінці кінців почуття у кожного різні, і часом то річ інтимна) Я вкотре зі своїм фотозвітом чергового свого походу.
Маршрут був для досвідчених походників простий, хоча і новачки з ним впорались без особливих проблем. Втома дала про себе знати тому що ніч перед цим усі не спали. Виїхали з Чернівців о 0:28 Львівським потягом, у Франківську о 3 годині пересіли на дизель до Ворохти, а звідти о 6 ранку на таксі до Заросляка. Все це вартувало 50 гривень.
Ось так ми рухались: Прутський водоспад — Говерла (2061) — Брескул (1911) — Пожижевська (1822) — озеро Несамовите (1750) — Ребра (2001) — Гутин Томнатик (2016) — Бребенескул (2038) — озеро Бребенескул (1801).
Спочатку піднялись до каскаду прутських водоспадів


зблизька їх не так зручно фотографувати, тому лише дякуючи гарному об"єктиву брата маю таку фотку


Зліва від водоспаду піднялись уверх. Прут буває і таким)

А ось початок Прута, між схилами Говерли і Брескула

На схилі Брескулу не дивлячись на 2 липня ще можна знайти сніг

Далі троє з шести похідників, які ще не були піднялись на Говерлу, інші чекали внизу бо нам потрібно було рухатись у інший бік. Найвища гора України, 2061 метр.


Ніколи не переставав дивуватись свиням-українцям. Що спонукає людину залишити пластикову пляшку на вершині? Адже її вага усього кілька грамів… Але виродків на жаль дуже багато, і свідкує тому ось ця яма на верхівці Говерли

Брескул і верхівка Говерли з гори Пожижевська

Далі був траверс Данціжу і Туркулу, і ми на місці ночівлі, озеро Несамовите, 1750 метрів над рівнем моря. Озеро Несамовите, за ним гора Туркул (1933)

Ну і не зважаючи на температуру, я не міг не скупатись, хоча легенда і застерігала це робити. Але в мене б тоді водойма не зарахувалась, я купаюсь усюди) Окремо, до речі, хотілось би зазначити про погоду. Знадобились і шапки, і светри… Вночі температура близько 4 градусів, вдень спекотно, але холодний вітер миттєво змушує одягнути теплі речі. Але всеодно згоріли усі) Так що крем від загару був би не зайвим.


Наступного дня була радіалка до озера Бребенескул, найвищого озера України (1801 метр над рівнем моря). Але по дорозі «взяли» три двохтисячники. Ребра (2001), Гутин Томнатик (2016) та Бребенескул (2038). Ось Гутин Томнатик, а під ним озеро. Вид з гори Бребенескул

І саме озеро Бребенескул. Неперевершене і холоднюче. Одне з найкращих місць де мені доводилось бути, і головне не таке «попсове» як Несамовите, а отже і людей значно менше, а відповідно і сміття.

вид на озеро та гору Бребенескул

ну і само собою, незважаючи на температуру води...

Далі повернулись на Несамовите, переночували і наступного дня пішли на Заросляк. Звідти таксі до Ворохти, дизель до Делятина, потім дизель до Коломиї, і цей же дизель до Чернівців, нам навіть з вагону непотрібно було виходити. Це вартувало трохи більше 50 гривень. Орієнтовно ще до 100 гривень з кожного ми витратили на продукти. Тобто бюджет такої краси склав близько 200 гривень. Тож лежачі на дивані і говорячи, що на подорожі потрібно багато часу і грошей, не смішіть людей).
Проводжали нас з Несамовитого місцеві мешканці, які залюбки поласували нашим залишившимся від чаю-кави рафінадом

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте