Буковинські Нідерланди
Справжній фотобум у соцмережах щодо тюльпанового раю у Мамаївцях торкнувся і мене. Мені не давало спокою, що в мене немає власних світлин цієї краси. Тим більше, що це не далеко від Чернівців, а значить можна випробувати більш дальню дистанцію на велосипеді, та й цікавіше їхати коли є мета, ніж просто тинятись вулицями Чернівців.
Від ТЦ «Майдан» до самого поля мені знадобилось 48 хвилин. Для тих хто хоче побувати на полі, залишу орієнтири: на кільці в Мамаївцях направо в сторону Кіцманя через переїзд, за яким через метрів 200 поворот направо, за капличкою. Далі через метрів 500 все побачите самі)
На перший погляд поле здалося не таким великим, але то лише візуально. Коли підходиш ближче, то вражає і кількість квітів і їх різнобарв'я.
Тюльпани тут на будь-який смак і колір, а місцеві працівники всього за 2 гривні наріжуть квітів за вашим заказом.
Оскільки квіткову красу можна оцінити і на фото, більшу частину посту хотілося б присвятити культурі буковинців. Ментально нам дуже далеко до Європи і це пригнічує. Те як поводяться деякі дикі люди справді вразило. Зважаючи, що це була неділя, біля квітів було чоловік 100-150. Зважаючи на нашу культуру, на поле заходити заборонено, навіть поміж грядками. Спочатку не зрозумів чому, але вже через кілька хвилин виникло бажання загороджувати поле колючим дротом під напругою, щоб бидло не проривалось.
Всього біля поля було 5 працівників. Троє з яких окрім того, що відганяли шалених туристів, ще й нарізали квіти. Здивувало, як чемно звертались до відвідувачів чоловік та хлопець що охороняли поле: «Перепрошую, на поле заходити не можна», жіночки були менш церемонні: «Куди пішов, туди не можна». І тут я стаю на сторону якраз жіночок, бо з тими хто трохи слабує на культурний розвиток треба розмовляти їх мовою. Ну не можуть в нас люди ще сприймати красу такою яка вона є, без доторків і топтань. Увесь крайній ряд квітів витоптаний мисливцями за фото себе на фоні поля. Враховуючи, що більшість фотографує по пояс, мені взагалі було незрозуміло для чого при цьому ногами стояти або в безпосередній близькості до квітів, або вже на самих квітах. Зробив зауваження одній парі, дивились на мене як на божевільного. Важче працівникам поля. Окрім того, що вони гнуть спини на цьому полі, вирощуючи цю красу, їм доводиться ще й вислуховувати хамські випади у свій бік від буковинського бидла. Особисто був свідком, як працівник попросив не заходити на поле, аби не топтали квіти, почув у відповідь: «Тєбє што жалко, их вон тут сколько, мілліон».
Розговорився з охоронцем, спитавши чи багато таких ось «культурних» приїздить. Чоловік важко зітхнув і сказав, що вже втомився кожному пояснювати щось, тому на хамство вже не реагує.
Подякував працівникам за роботу і побажав встановити загороджувальні стрічки, на що почув у відповідь, що дуже згодилось би, і наступного року певно так і зроблять.
Від ТЦ «Майдан» до самого поля мені знадобилось 48 хвилин. Для тих хто хоче побувати на полі, залишу орієнтири: на кільці в Мамаївцях направо в сторону Кіцманя через переїзд, за яким через метрів 200 поворот направо, за капличкою. Далі через метрів 500 все побачите самі)
На перший погляд поле здалося не таким великим, але то лише візуально. Коли підходиш ближче, то вражає і кількість квітів і їх різнобарв'я.
Тюльпани тут на будь-який смак і колір, а місцеві працівники всього за 2 гривні наріжуть квітів за вашим заказом.
Оскільки квіткову красу можна оцінити і на фото, більшу частину посту хотілося б присвятити культурі буковинців. Ментально нам дуже далеко до Європи і це пригнічує. Те як поводяться деякі дикі люди справді вразило. Зважаючи, що це була неділя, біля квітів було чоловік 100-150. Зважаючи на нашу культуру, на поле заходити заборонено, навіть поміж грядками. Спочатку не зрозумів чому, але вже через кілька хвилин виникло бажання загороджувати поле колючим дротом під напругою, щоб бидло не проривалось.
Всього біля поля було 5 працівників. Троє з яких окрім того, що відганяли шалених туристів, ще й нарізали квіти. Здивувало, як чемно звертались до відвідувачів чоловік та хлопець що охороняли поле: «Перепрошую, на поле заходити не можна», жіночки були менш церемонні: «Куди пішов, туди не можна». І тут я стаю на сторону якраз жіночок, бо з тими хто трохи слабує на культурний розвиток треба розмовляти їх мовою. Ну не можуть в нас люди ще сприймати красу такою яка вона є, без доторків і топтань. Увесь крайній ряд квітів витоптаний мисливцями за фото себе на фоні поля. Враховуючи, що більшість фотографує по пояс, мені взагалі було незрозуміло для чого при цьому ногами стояти або в безпосередній близькості до квітів, або вже на самих квітах. Зробив зауваження одній парі, дивились на мене як на божевільного. Важче працівникам поля. Окрім того, що вони гнуть спини на цьому полі, вирощуючи цю красу, їм доводиться ще й вислуховувати хамські випади у свій бік від буковинського бидла. Особисто був свідком, як працівник попросив не заходити на поле, аби не топтали квіти, почув у відповідь: «Тєбє што жалко, их вон тут сколько, мілліон».
Розговорився з охоронцем, спитавши чи багато таких ось «культурних» приїздить. Чоловік важко зітхнув і сказав, що вже втомився кожному пояснювати щось, тому на хамство вже не реагує.
Подякував працівникам за роботу і побажав встановити загороджувальні стрічки, на що почув у відповідь, що дуже згодилось би, і наступного року певно так і зроблять.
2 коментарі
До речі, у численних інтервью власник тюльпанів розповідав про ряд проблем для розширення поля, мовляв оренда дорога, і людей більше потрібно. Розповідав також що з квітами у кращому випадку виходить на нуль. Але ж він створює не тільки бізнес, він створює ще одну туристичну точку на Буковині, як нарцисове поле на Закарпатті, тож невже владникам не можна щось подумати про якісь там певні пільги чи певну допомогу чоловіку. Якщо минулого року там дійсно було мало народу, то цього там вже навіть у будні було багато людей, а після сюжетів на місцевих і центральних каналах потягнуться й сусідні області та з усієї України.