Не останній спалах

Ранок після «Бограчу» у таборі нагадує мурашник. Всі бігають, збираються, на ходу снідають, вирішують хто куди йде далі, вивчають на картах особливості маршрутів. В мене ранок трохи ускладнився вчорашніми веселощами. Оскільки стільки всього смачного окрім бограчу. Андрій, як і обіцяв, доставив з Білорусії Зубровку, фірмовий напій дяді Вови «ОН», я просто не міг не скуштувати, ну, а нові напої, такі як какао-бражка від Славіка, теж були цікавими.

Проте свіже гірське повітря, джерельна вода, сніданок у гарній компанії та піісєть коньячку на прощання і я разом з нашою командою вже піднімаюсь на гору Братківська (1788 м). Він починається досить жорстким і крутим підйомом. Але правильно проведений ранок вирішує всі проблеми і я буквально без проблем залітаю на підйом, попутно не забуваючи милуватись крокусами та іншими гарними квіточками.

Проходячи повз сніжник, я, звичайно ж, не можу його оминути аби не подуркувати в снігу.

Загалом погода була гарною не дивлячись на сніг при сонці, таке природне явище доводилось бачити мабуть вперше.

Подальший підйом йде через славнозвісний жереп Братківської, і місцями він добряче драпає ноги (я як самий гарячий буковинський хлопець зажди бігаю в шортах).

Вийшовши на Братківську я сфотографував гарну хмаринку з дощем, і певно то було дарма. Вона нас наздогнала і пару годин намагалась отримати від мене фотокарточку. І тільки після запевнень, що я приїду у Чернівці, роздрукую і потім принесу, пішла.

Спуск з гори ще більш стрімкий ніж підйом і колінця та трек палки працюють на повну, особливо коли пішов дощ і стало досить слизько. Але пару годин і ми вже на чудовій полонині у витоків Чорної Тиси ставимо палатки,

варимо гречку та жаримо мої трек боти, які я сушив у вогню (гарні вийшли з скоринкою))).

Наша чернівецька компанія з чотирьох осіб була розбавлена Андрієм з Волновахи Донецької області, а трохи пізніше до нас приєднались і декілька «бограчан», представників Києва, Луцька, Франківська та Дніпропетровська, яких ми обігнали на маршруті.

Грілись увечері не тільки вогнем, а й смачненьким глінтвейном.

Наступного дня умиваємось струмочком Чорної Тиси

і плануємо йти на Свидовецький масив де мої улюблені озера, і не одне, а цілих чотири. Погода зранку була чудова. І хоча за прогнозом мала погіршитись наступного дня, вона поспішила. Певно учорашня хмарка там розповіла знайомим про фото і наступного дня вони усієї моцною кумпанією прийшли до мене на фотосесію.

Коли ми забрались на гору Татарука Свидовецього хребта (1707 м), вона нас зустріла не досить привітно.

Сильний вітер з дощем і снігом надавав нам гарних ляпасів. Але завжди коли ти думаєш, що ти у складній ситуації, природа натякає хто тут господар. Почалася гроза. До цього я перечитав купу матеріалів як вести себе під час грози у горах, але висновок був один: ти звичайно можеш все зробити правильно, але вирішувати чи жити далі зовсім не тобі. І хоча блискавка влучала по сусідніх горах і від нас була здавалось далеко, я сподівався, що вона то вже точно не прийде дивитись мої фотки, адже не такий вже я й вправний фотограф, і більше того, бажаю ще вчитись, а не закінчити справу під останнім спалахом. Під час грози чітко усвідомлюєш, що не буває атеїстів не тільки в окопах під вогнем, а й у грозу на хребті…

А далі гори нас укутали своєю не зовсім теплою молочною ковдрою.

Тут мало бути озеро Апшинець з сумом констатуємо ми, але видимість не більше 10 метрів, тому йдемо далі, до озера Догяска, де ми планували ночувати. Ще по дорозі зустрічні туристи кажуть, що за горою Догяска туману немає і ми вийшовши туди уперше щось бачимо окрім дороги і рюкзаків колег.

Саме озеро мене так і манить, але відкладаю до наступного разу.

Погода добряче зіпсувала настрій більшості, та й не в усіх є запаси сухого одягу. Тому приймаємо рішення не зупинятись, а йти ще 10 кілометрів до Драгобрату, тим більше, що невдовзі й тут погода накриває дощем і туманом. Через це озеро Ворожеска ми також минаємо навіть не побачивши. Перед самим Драгобратом погода знову дає можливість насолодитись красою Свидовецького масиву.

Змоклі і стомлені, після більш ніж 20 кілометрів дороги та 8 годин, ми доходимо до  перемички на «Драгу». На кріплені підйомнику бачу теплий серцю надпис про харектеристику президента сусідньої держави, під яким дрібними літерами написано вже славнозвісне ла-ла-ла-лалалалалаааа))). Це додає сил і надихає.   

Божевільний, і здається нетверезий водій, на «буханці» екстремально звіз нас з бази на вокзал у Ясеня. До потягу ще кілька годин. Перевдягнувшись у сухий і теплий одяг ми гріємось чаєм та горілкою, і вже усі з посмішкою та навіть легкими нотками ностальгії згадуємо цей безкінечно довгий, важкий але насправді цікавий день. Трохи сумно від того, що скоротили похід на один день, і що не побачили усі озера, але значить буде привід повернутись, і зазнімкувати їх у всій красі, адже це був не останній спалах.

Стаття про перший день походу «Карпатський фестиваль «Bograch-party»»

15 коментарів

Олексій Пономаренко
До адмінів. Може якусь категорію іншу придумати, а то друкую в спорт, і аж незручно згадуючи ранок другого дня)))І якби фото відкривались в більшому розмірі при натисканні, було би взагалі чудово, колись про це йшла мова. Також дуже незручно вставляючи фото у текст, постійно потрібно пролистувати увесь текст до початку, раніше смужка прокручування була і у вікні з текстом, тепер тільки одна лишилась…
Святослав Вишинський
Немає сенсу створювати нові рубрики при наявній динаміці публікацій у розділі «Спорт». Щодо збільшення світлин і прокрутки у вікні редагування — погоджуюсь. Попросимо адміністратора.
Галина Маслак
Так яскраво написано… Аж самій в гори захотілося. Коли читала, аж відчувала запах гір і дощу. І холодний туман навколо.
Олексій Пономаренко
Ну ось, нас вже троє, Макс теж в гори хотів))) Не питання, влаштую. На днях буду писати про останній похід, там і бюджет поїздки буде видно. Але якщо обходитись без смаколиків і ізлішеств) А суто вечеря з кулешою, шкваркоми та бринзою, чай-кава, без коньячку до кави, без пива у Делятині, то можна взагалі легко в 100 гривень вкластись.)
Галина Маслак
Навіть не знаю, як я обійдуся без коньячку до кави і без пива у Делятині. Жорстокі Ви:) Пишіть про бюджет, маршрут і т.д. Дуже б хотілося, якщо ненадовго.
Олексій Пономаренко
Я без цього теж не обхожусь, в мене навіть апельсинки цей раз до коньячку були) А в цьому поході про який звіт, то ананаси під горілку))) Ну з усіма смаколиками максимум 200, але то все відносно. А зараз надовго і не ходимо, тільки ПВД (похід вихідного дня, субота і неділя). Виїзд о 4:48 в суботу, повернення у неділю в 22:26.
Галина Маслак
То була іронія про спиртне. А на вихідних було б чудово. Тільки зі спорядженням проблема. Його просто нема.
Олексій Пономаренко
Я зрозумів про спиртне) Тобі коньячку не наливатимо) Ну, а на спорядження є друзі і соцмережі. Потрібен рюкзак, спальник, коремат, дощовик, нормальне і зручне взуття (обов«язково запасне, на випадок якщо одні змокнуть), вєтровка, теплий одяг.
Святослав Вишинський
Якщо дозволить графік зайнятості — не виключаю, що до компанії попрошусь і я.
Олексій Пономаренко
Ну потрібно визначитись з датою і орієнтуватись щоб всіх влатошвувало та потім дивитись прогноз погоди… спалахи яскраві не дуже люблю)))
Елена Огородова
Фотоотчёты после Ваших похождений всегда были украшением блогосферы ))))))
Олексій Пономаренко
Дєкував) Ще два маю опублікувати з суботньо-недільного походу. Один точно завтра буде.
Останній раз відредаговано
Alona Sazanova
Класні розповідь і класні фото. Жаба душить — велика і зелена )))
Олексій Пономаренко
А поїхати в гори, жаба тримає?)))
Alona Sazanova
Ну не так щоб щось тримає. Просто форму фізичну трохи втратила, давно нікуди не виїжджалаЄ, боюсь що на серйозну мандрівку мене не стане. Так, якийсь «матрасний» відпочинок десь на Протятих. А хмарки на фото дуже переконливі, і справді — солодка вата! )))
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте