Озеро «Буковинське око»

Дуже часто буває так, що йдеш Чернівцями з гостями із інших міст, і вони вказують на якусь архітектурну цікавинку, яку, як не дивно, ти за стільки років життя і не помічав раніше. Так само плануючи відпустки ми обираємо якісь закордонні курорти, а красу під своїм носом інколи просто не помічаємо. А в той час буковинська частина Карпат є найбільш цікавою для досвідчених мандрівників. Якщо у Франківській і Закарпатський частині є залізничне сполучення, то у нас і автобуси не всюди ходять, тож проблема з добиранням є визначальною.

На свій сором і я окрім Протятого каміння та Смугурських водоспадів ніде не був. Тож вирішив потихеньку заповнювати прогалини почавши з відвідування перлини буковинських Карпат озера «Гірське (буковинське) око».

Добратись туди дійсно не просто, і легковою автівкою звичайно складно. Проте наші машини дозволили ці 165 кілометрів подолати досить комфортно. Асфальт на дорозі закінчується вже після Путили, а далі ґрунтовка, але придатна для їзди. І лише останні 500 метрів не подолати простою машиною, тільки джип, чи «УАЗік». Хоча значні проблеми можуть виникнути у автомобілів з низьким кліренсом і на підйомі на перевал.

Вже після Вижниці краєвиди починають радувати око, та й окрім нашої кінцевої мети подорожі є що глянути по дорозі.

Зупиняємось у водоспадика за Тюдівим, поблизу скелі Сокальского.

Тут вже доводилось бувати не раз коли їздили на Путилу,

а той хто хоч раз сплавлявся на катамаранах по Черемошу, назавжди запам’ятає поріг «Сокальський».

Ближче до державного кордону посеред дороги блок-пост прикордонників, які перевіряють наші паспорти та пропускають далі. Дорога Від Селятина до Шепота йде безпосередньо по кордону вздовж річки Сучава.

По той бік вже Євросоюз, і ми знаходимо шлях, як нам туди потрапити. Не потрібно перемовин з ЄС, адже є якщо й не вікно, то принаймні «Хвіртка у Європу».

Щоправда відкривати ми її не наважились.

У Шепіті не минаємо водоспад Сучавський Гук.

Невеличкий, але гарний і потужний.

Ну, а далі розливається своєю красою вид з перевалу Джоголь (1159 метрів), де ми також зупиняємось на коротку фотосесію.

Сидячи зараз у задушливій квартирі, переглядаючи фото, мрійливо згадую обпікаючу прохолоду «Буковинського ока».

Саме озеро знаходиться на висоті 1000 метрів над рівнем моря і має 100 метрів у довжину та 60 у ширину.

Глибина місцями сягає 6 метрів.

Із баченого мною раніше, звичайно на першому місці неперевершене і найвище озеро України Бребенескул. Проте кожне інше високогірне озеро прекрасне по своєму. Око більше схоже з Синевіром, оскільки з усіх боків щільно замкнуте у лісове кільце. Тому щоб спіймати повний ракурс озера довелось ще й болотом полазити з іншого боку.

Так же як і закарпатське природне диво, воно зачаровує своєю тишею і якоюсь містичністю.

Загалом після дворічної перерви у «матрацних» походах, я зрозумів, що це більше не моє. Не можу я сидіти на місці, коли навколо стільки місць де ще не пощастило побувати.