Копакабана Карпат

Неймовірно важко описати ті відчуття, що поглинають тебе коли споглядаєш як сонце, виповзаючи із-за Говерли, народжує новий день. Щоб передати це ще не придумали таких слів. А найсучасніша фототехніка стає дешевою «мильницею» коли порівнюєш свої відчуття зі світлинами.
 

Побачивши це лише одного разу, ти миттєво підхоплюєш невиліковну хворобу «карпатенізм», і стаєш залежним від ліків «схід сонця».
 

Вірус вимагає від тебе спочатку невелику дозу ліків, а потім ти хочеш все більше, і поступово жити без них більше не можеш.
 

Ранкова прохолода змушує одягати теплі речі, а в душі, вже з першими промінчиками, вирує справжній карнавал на пляжі Копакабани.
 

Остерігаючись вірусу, ви можете ніколи не ходити в гори, і не дивитись на схід сонця. Жити в своє задоволення, ходити по нічним клубам і на гламурні вечірки чи їсти ложками чорну ікру і трюфеля, грати в «танчікі» чи безкінечно дивитись «National Geographic», вічно жалітись на нестачу грошей чи часу… але десь там на фінішній прямій, ви не згадаєте про ікорку чи 80 левел у комп’ютерній грі. Ви згадаєте про те, що вам пощастило бачити схід сонця в горах.
 

Сонце зійде і без тебе, та чи зійдеш ти без нього?