Яблучна Ворожеска

Стань над прірвою, розведи руки і глибоко вдихни. Ти чуєш цей запах, цю суміш свіжо зірваних фруктів, карпатських трав, та джерельної води? Так пахне яблучна Ворожеска.

Та годі так глибоко дихати, в голові запаморочиться, а нам потрібно йти до озера крутою стежкою.
Тут немає джипів й комерційних «матрацників», як на інших озерах, бо перші не можуть, а другі бояться, і за це я дякую тобі Творець. Можеш же коли захочеш.

Сонце пірнає у воду дострибуючи до самого дна, прохолода пече на тілі, а вітер грається хвилями. Та не такими великими, що за легендою були ворожими, і забрали на дно двох братів, які перепливали озеро наввипередки аби з’ясувати кому дістанеться кохана Марічка.

Нам слід вже йти, повертатися домів.
Я теж не хочу.
Бачиш вода витікаючи з озера поспішає у своїх справах? Вона неодмінно сюди повернеться зі снігом, з дощем, просочившись крізь грунт і винирнувши з джерела на схилі. Нам це зробити значно легше.

Ти просто зрозумій, все існує для гармонії. І сірокам’яне місто, і холодний жовтневий дощ, нудна робота, нав’язливі люди, і навіть брудна політика. Просто ти стоїш не на тому березі.

Потрібно скинути з себе той важкий одяг пригнічення і депресії, й голяка переплисти озеро. Воно не таке вороже, як говорять легенди, до тих хто закоханий у нього.
Останній погляд. Хочеться відкусити на пам'ять якомога більший шматок цього райського яблука. Та чи бува не прийде тоді компанія Apple і не нанесе Ворожеску на корпус як логотип чергового айфону?

Лишаю у пам’яті цей смак і запах, та чекаю на нову зустріч.
Залишайся якомога довше такою, не надкушеною, містично-солодкою, яблучною Ворожескою.