Молочні ріки

Ще у сутінках вилажу з прохолодного намету. Саме у цей час найсмачніший сніданок. За смаколики йдуть перші промені сонця, роса та безмежний простір полонини, що замінюють ранкову дозу «еспресо».

У джерела я знімаю зайвий одяг та важке «трекінгове» взуття. Крижана, кришталево чиста вода, обпікаючи шкіру, дарує почуття безмежної свободи. І ось я вже босоніж йду полониною снідати.
Та цього ранку щедра на дарунки полонина Браїлка, презентує мені на сніданок ще й цілу річку молока.

Перше бажання бігти до неї по дорозі аби напитись до несхочу.

Та її хвилі настільки заколисують, що ти мимоволі сідаєш серед полонини і дивишся за течією молока.
В якийсь момент ти втрачаєш почуття реальності.
Молочна ріка здається ось-ось вийде з берегів і долине до твоїх босих ніг.

Ти чекаєш цього моменту і віриш, що ти неодмінно попливеш…

Та потім небесний молочник збирає все у бідон, аби пригостити наступного ранку сотні інших спраглих туристів.

А я і далі стою один посеред полонини і насолоджуюсь ароматом вітру, вже з ледь помітними вершковими нотками.  

1 коментар

Елена Огородова
Потрясающе красиво!
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте