Міжнародний день гір. Полонина Гропа

З 2003 року, завдяки  Генеральній Асамблеї ООН, в календарі з’явилось нове свято – Міжнародний день гір, яке тепер відзначається щорічно 11 грудня. А відповідно з’явився ще один привід зустрітись з друзями по стежці і посмакувати угорської зупки. Та оскільки сам бограч вирішено було варити на вихідних, бажаючі і ті які мали можливість святкувати безпосередньо у четвер 11 грудня, зібрались раніше.
Я виїжджав як завжди ранковим дизелем до Коломиї. Наявність наплічника у потязі, та ще й у свято, автоматично єднає незнайомих людей. Адже потеревенити туристам завжди є про що. Так ось уже в 6 ранку я почав розмовляти про свято і гори з гарною компанією чернівчанина та трьох вижниччан.

Добравшись до потрібної зупинки я зустрівся з двома франківчанами з якими ми і подерлись у гору на полонину Гропа де й мали зібратись понад 20 фанатів горбів.
Погода була на жаль не сонячна, та все ж доволі комфортною, і дозволяла спостерігати за гарними зимовими пейзажами.

Та й стежка була доволі симпатичною, сніг не глибокий, всі необхідні атрибути свята присутні

На полонині вже в усю кипіла робота. Розклали ватру, рубали і пилили дрова. Також розкладали намети, оскільки колиба з пічкою вміщала лише до 10 чоловік і це право надавалось переважно жінкам.

Поки готувалась вечеря, я теж готував щось смачненьке.

Посилився вітер, пішов сніг, температура опустилась до -7 градусів, проте це лише позитивно відображалось на настрої присутніх, зігрітих гарячою зупою та іншими смаколиками.

В наметі на снігу спалось комфортно і тепло, все ж таки правильно підібраний спальник дозволяє не зважати на температуру за бортом. Зранку видимість так і не покращилась, а коли ми вже збирались виходити на гору Близниця пішов сніг.

Чим вище ми піднімались тим складніші ставали погодні умови. Вітер зі снігом вже доволі впевнено давав міцних ляпасів, видимість погіршувалась і йти ставало доволі таки складно.

Та ми все ж прийшли в гори відпочивати, а не безглуздо геройствувати, тому спільно приймаємо рішення далі не підніматись і змінюємо маршрут.
Замість добратись до місця зустрічі на «Бограч-паті» через гори, ми вирішуємо добиратись низом. Тож спускаємось знову на полонину Гропа, а потім у Кивелів, щоб переїхати до Білина, звідки наступного дня вже будемо підніматись до туристичного притулку «Перелісок».

У Білині ми досить швидко і доволі бюджетно (по 20 гривень з людини) знімаємо гарний будиночок де продовжуємо святкування під кулешу у моєму виконанні.

Вже близько 12 приїхала і компанія львів’ян з гітарою, тож вечір набуває ще й фестивальних ноток. Головне щоб тільки ніхто відео не виклав))) 

Наступні два дні святкування: Зимовий bograch-party (matrac style)  

У розповіді окрім власних використані фотографії Montagerа та Сергія Денисенко, за що їм щиро дякую.