Небесна полонина

Перший день Нового року зустрів нас 20-градусним морозом та хмарним небом. Та проблеми з погодою стали не головними, все одно ми збирались увесь день відпочивати після надважкого 31 грудня.
Ще вночі я відчув легкий біль у пальці на нозі. Дивно, адже коли прийшов якихось ознак обмороження під час перевзування не виявив, та знявши носок я побачив свій палець і настрій зіпсувався. Його колір та водянки говорили про неприємності.
До цього призвів збіг одразу декількох факторів і ключовим було відсутність досвіду. Понад 7 годин ми йшли в снігоступах. Я був у взутті мого розміру (рекомендовано брати на 1-2 розміри більше) на тонкий носок, це завжди мене влаштовувало під час активної ходьби і ніяких проблем не було. Та в снігоступах пальці не рухаються і це призвело до обмороження. Можу вам сказати, що воно проходить абсолютно непомітно і невідчутно. Якби я знав усі нюанси, я б звичайно чергував би снігоступи та звичайну ходу… Та маємо вже те що маємо. Зателефонували знайомим, які мають досвіду більше і бачили обмороження, висновок один, потрібно до лікаря, а там вже визначать наскільки все страшно. Та лікар був трохи далеченько від нас (до найближчого населеного пункту 18 кілометрів) і палець поболював та набряк, тож йти змоги особливо не було.
Я довго думав розповідати про цей випадок чи ні, бо що тільки не чув від людей коли казав про травму. Зазвичай все зводилось до гори небезпечні, ми тобі казали що туди не варто було ходити і тепер точно більше не ходи. Та такі дрібниці мене не зупинять, а моя розповідь сподіваюсь допоможе іншим і хтось навчиться на моїх помилках і збереже здоров’я. Фото потерпілого та більш детально про це в кінці розповіді.
Та годі про негатив. Ми провели наших колег і залишились втрьох, та вже за пару годин до нас завітали четверо киян з гарним настроєм і пляшкою шампанського, тож святкування продовжилось. А пізніше завітали у гості ще дві групи.

Я вже розповідав, що терплячим і вдячним гори завжди віддячують. Компенсували вони цієї ночі та наступного ранку і мої неприємності. Під час чаювання у вікно яскраво постукав місяць. Хмари розтягнулись і на вулиці знову запанував день не дивлячись на те, що на годиннику перша ночі. Ми беремо фототехніку і всі йдемо на прогулянку.

Ви колись бачили в горах повний місяць який відбиваючись від незайманого снігу створює ілюзію дня серед ночі? Ні? Тоді мені вам ніякими словами не розповісти про ту красу.

Я думав мене вже важко чимось здивувати в горах, та кожного разу Творець сміється над моїми думками і дозовано надсилає мені листівки, що стають реальністю на моїх очах.

І тільки близько 3 ночі, коли емоції від побаченого трохи вляглись, я зміг заснути з думками про чудовий ранок. І він не підвів як 1 січня. Цей знімок я зробив на порозі нашого будиночку.

Сніг переходив у хмари, лінія переходу інколи втрачалась і перед тобою була безкрайня небесна полонина.

Здавалось, що за бажання, вдягнувши снігоступи можна добігти цією полониною до острівця, що визирав десь на горизонті.

Ялинки у своїх гарних снігових шубах вистроїлись поруч у рядок, щоб теж побачити цей неймовірний ранок, що насувався на нас ніжними кольорами.

Для тих хто знизу погода нині не вельми приємна, та ми сьогодні вище неба.

Сонце як мандрівник, щоб зійти, йому теж потрібно перейти через гору.

І ось перші, молоді, з рожевим відтінком промені, падають на Берлибашку.

А значить час пити каву. Легкий сніданок і я вирішую бігти додому завершивши цей цікавий похід на два дні раніше. Так, не вдалось задумане, ні Берлибашка, ні Піп Іван Мармароський, ні маршрут в сторону Чорногори. Але жалітись на недостатність вражень було б гріхом з мого боку.
Хлопці змінивши маршрут йдуть далі в бік Рахова.

А я через ліс скорочуючи шлях біжу в село Ділове.

Відпочивши добу я мав забагато енергії, до того ж спускатись взимку легше, та й більше навантаження на п’ятку ніж на пальці, тож вже за 3 години я був в Діловому. А ще за годину я був у Рахові і в 15 годині сів на дизельний потяг. Близько 23 години я повернувся в Чернівці, а вже зранку відправився до лікарні. Лікар сказав, що нічого серйозного не має, поверхневе обмороження пальця другого ступеню, і за місяць він буде як новенький. Зараз триває процес лікування, це не заважає мені ходити, бігати та відвідувати спортзал, але понад усе хочу в гори, і буду там за першої ж можливості.

За нічні фото велика світла літрова подяка Сергію Денисенко

Що робити при обмороженні
Ну і наостанок кілька порад вже бувалого, як то кажуть. Існує 4 ступені обмороження. При 1-ій (бліда шкіра, понижена чутливість) необхідно вдягнути декілька слоїв теплого сухого одягу і відігрівати  з поступовим доведенням обмороженої ділянки до температури тіла періодично обережно масажуючи. Друга ступінь вже серйозніша.

Пальці стають синьо-багряними, починається набряк і зявляються прозорі водянки. Ні в коєму разі не потрібно відігрівати у гарячій воді або натираючи снігом, це може привести до плачевних наслідків. Також не потрібно ворушити пальцями, при обмороженні судини стають більш крихкими і може бути крововилив. Забороняється проколювати водянки. Розтирати палець потрібно легкими рухами, щоб не тріснула обморожена шкіра, інакше лікування ускладниться. Відкласти на потім алкоголь та каву, а краще побільше гарячого чаю. При 3, а особливо 4 ступені, варто якомога швидше потрапити до лікарні, там вже потрібна кваліфікована допомога.

Попередні розповіді із цього походу: