Гастрономічний Львів

Днями відвідав Лемберг з футбольною і гастрономічною метою. Футбольна мета була товариська зустріч збірної України з латвійцями, ну а інша частина, спроба охопити якомога більше симпатичних закладів аби посмакувати місцеве пиво і наїдки. Вперше їхав без фотіка, але пару знімків на телефон зробив, тому вибачайте за якість.
Враховуючи, що економія має бути економною, загальний вагон, друга полка, рюкзак під голову і всього на всього 40 гривень туди й назад. Ще 50 гривень вартувала перепустка на «Львів Арену».
Потяг приперся о 7 ранку, тому ранкова складова вже майже стандартна, враховуючи що не так багато закладів відкрито.  Піднімаємо американську економіку придбавши у Мак Дональдсі каву з собою і трохи гуляємо центром плавно перекочовуючи в легендарну «Криївку», яка працює цілодобово. 
Про цю ресторацію не знає тільки лінивий, тому розповідати про специфіку не буду. Останнім часом Криївка дещо приїлась і трохи здала по всіх напрямках починаючи від входу до туалету, меню, обслуговування і їжі. Але з їжею якось цього разу мені пощастило. Кров’янка, картопля, квашена капуста і мариновані бурачки смакували.

Місцеве пиво «Зеник» не є якимось надчудовим витвором, але краще ніж раніше, принаймні так здалося. Ну і точно краще ніж бутильоване порошкове пиво. Хрінівка також варта уваги, а ось м’ятна настойка, людині яка куштувала фінську «Мінту», здалась слабонькою.
Думаю причина втрати популярності закладу, особисто для мене, в тому, що він був одним із перших таких тематичних у Львові, а те що пропагував заклад, і те що було колись революційним і радикальним, тепер стало наших звичайним «укропівським» повсякденним життям.    
На диво, але ніколи не виходив у внутрішній дворик, а там можна побачити трансформера УПА,

і піднятись на оглядовий майданчик, де будуть боронити місто від небажаних гостей з неба.

Хоча оглядовий майданчик то умовно сказано. Можна подивитись на дахи сусідніх будинків і понюхати запахи з витяжок різних закладів, яких тут безліч. До речі на кухні сусіднього закладу повар явно щось проспав і пахло гореним.
Далі за порадою друзів ми рушили до «Кумпеля». Одразу зізнаюсь цей заклад мені сподобався найбільше. Пиво було смачне, причому усіх видів. Звичайно ціна в 27 гривень дещо незвична, але воно того вартувало.

Відкрив для себе вуджені вушка, то є смакота. Ну і їх наливки всі гарні, а місцева «бєхєровка» по 15 гривень за 50 грам, взагалі може взяти у полон ваше серце, шлунок і…вестибулярний апарат.

До речі пиво варять прямо у центрі залу. Не скажу, що запах коли щось там з мішка засипали у середину аж такий приємний стоїть, але така вже мода у Львівських закладах, не скривати від тебе кухню.
Дорогою до «Кумпеля» здибали ось такий от світлофор і такі ось блокувальні пристрої на дорогах, які виринають з землі коли червоне світло і зникають на зелене. Тож пішоходи можуть бути спокійними, що якийсь поспішаючий дебіл порушить правила руху.

Наступним закладом став «Театр пива. Правда» . Цікава конструкція, внизу магазин пивний, вище можна посмакувати, що вони там наварили. Навіть жива музика буває. Але ми спостерігали лише за порожніми інструментами.

Ну і дуже гарний вид із вікна на площу Ринок, але… не люблю заклади де мене з входу намагаються намахати. На столі лежить меню, де описані з десяток сортів пива, з ціною навпроти, щоправда виявилось в наявності види 3-4. Звиклі до сталих у світі норм 0,33, 0,5 і літра, або на крайній випадок пінта, ми замовили по пиву. Нам принесли стаканчики по 0,25… Потім придивившись в меню, в одному місці я знайшов таки надпис дрібнонькими буквами, що все нижченаведене у меню стосується об’єму 250 грамів. Саме пиво з двох сортів, що я спробував ніби і смачне, але ні імбирне ні якесь там бурштинове, то не моє. Тож самий гарний спогад про заклад, так і залишився вид із вікна.

Попили, тепер потрібно і поїсти) Я зустрівся з львівською кулєгою по горам і ми пішли у «Львівські пляцки». Заклад цікавив і тим, що нещодавно його філіал відкрився у Чернівцях. Тож мусив спробувати.
Готують тут штруделі у тебе на очах, принаймні можна дивитись на те з площі Ринок через вітрину.

Замовив сирник, штрудель з куркою та овочами і «еспресо». Сподобались гарні такі радянські банячки вже за касою де різні солодкі і солоні соуси. Я використав ягідний і якийсь сметанковий. Смачно було все, єдине, що 26 гривень за еспресо трохи забагато, навіть за мірками Львову.
Знайшов своїх товаришів у «Churrasco Grill&Beer» . Цю назву я не міг виговорити і тому лише поцікавившись дома дізнався, що то мережа таких закладів в Україні, і специфіка закладу в сетах з овочів та мнєса у великій кількості за досить скромну ціну. Та зайшовши сподобалось інше. Подача їх фірмового пива.

Пиво закручено кришкою, подається з в’яленим бичком на газетці і мокра серветка для рук. Пиво смачне, бичок теж, серветку не пробував, подача цікава та якось на фоні інтер’єру закладу, трохи не в тєму) З вулиці дивлячись за цим баром я б ніколи туди не зайшов. Він оформлений в тупому стилі чернівецького пафосу. Діванчікі, гламур там і всьотакоє) Вперше у вбиральні бачив окрім мила крем для рук. Мож я просто село не асфальтоване і не ходжу просто по мур-мур-мурно-гламурним закладам Чернівців в пошуках крему…
Вже за багаторічною сталою традицією я обов’язково мушу з’їсти у Львові якусь неймовірну гидоту. Після довгих спорів зі шлунком і здоровим глуздом вибір пав на хот-дог в лаваші з телячою сосискою в закладі з феєричною назвою «Шаурміньйо».   
Далі була неймовірна подорож у вщент забитій маршрутці до «Львів Арени», футбол, довбані останні секунди, нічия і не менш унікальна подорож у ще більш забитій маршрутці назад. Стільки людей в одному автобусі бачити ще не доводилось. Дорогою гарно співали гімн, Червону руту і ще довго в голові потім наспівував «Бий москаля, Бий москаля. Бий москаля, складайте трупи. Ще й кулемет беріть у руки, і нову лєнту заряджай».
Хочеться зробити висновки і порівняння Львову і Чернівців… але так важко стає на душі. Радує відкриття «Панської гуральні», але якщо чесно сам не був там, лише чув від людей смакам яких довіряю. А далі що? Суцільний гламур, ніякої тематики, розкіш, схожі один на один заклад, відвертий несмак, інколи просто вражаючо-колгоспні рішення, що перекреслюють всі плюси, як наприклад ось це з келихом для коктейлю на даху.

Звичайно попит породжує пропозицію, а яка може бути у нас пропозиція у села з італійсько-португальскими батьківськими грошима? Чи яка може бути пропозиція, коли рівень розвитку туризму у місті навіть рівнем важко назвати…
І поки у Львові заробляють на туристах, в Чернівцях шукають місяцями керівника міського відділу туризму.

П.С. Фото з телефону, або позичені на офіційних сторінках закладів про які згадував.