Лісова фея

Нам було по 15. Все тільки починалось і наш юнацький максималізм казав, що серйозніше вже бути не може, і ми йому щиро вірили.
В диму міцних цигарок ми слухали «The Cranberries» запиваючи його дешевим вином і були найщасливішими на світі.
Я писав наївні пісні, банально римуючи «кров» та «любов», і ми, крізь відкриті вікна, діставали своїм гітарним співом кожного хто насмілився спати у ці чудові теплі ночі. Я своєю «Лісовою феєю», яку присвятив тобі, а ти, переспівуючи Долорес О’Ріордан, ніжно затягувала про ірландських зомбі.
Тремтячими руками ти пробивала «циганською» голкою моє розтерте горілкою вухо, поміщаючи туди цвяшок із радянської щітки для волосся. То був справжній дитячий рок-н-рол…
Сьогодні я зайшов на твою сторінку привітати з днем народження та ти його більше не святкуєш… Поруч з цією датою з’явилась нова…
Я знаю, що біль і розпач з часом мине, а ти залишишся назавжди. Я шукатиму тебе між дерев і ловитиму з вітром твої подихи, лісова фея.

1 коментар

Олексій Пономаренко
Я завжди тебе пам«ятатиму саме такою чарівною, як на цій фотці, в день мого 15-річчя…
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте