Графіті. Межа між мистецтвом і вандалізмом

Є у Карпат дві проблеми, — вирубки лісу і сміття. Обидві проблеми вирішити неймовірно складно.
В першому випадку перед кожною вирубкою потрібно завішати на смереках тих хто кришує цей бізнес. Вибачте за радикалізм, але мабуть тільки так в наш час потрібно діяти. В переважній більшості випадків це будуть, ті хто мав би з цим боротись: мєнти, прокурори, судді, депутати різних рівнів, міністри і т.д. На жаль зі зміною влади з виродків регіоналів на чарівні демократичні сили, змінились тільки темпи вирубки лісів, — вони значно пришвидшились.
В другому випадку потрібно змінювати свідомість людей. Звичайно, що виховання в родинах то важливо, але якщо батьки все життя викидали сміття в Карпатах і малювали «Тут був Вася», то єдиний шанс це правильне виховання в школах і університетах, з любов’ю до своєї країни, до своєї природи. Але й тут поки у нас чомусь проблема.
А в той час поки ці проблеми не вирішені, боротись з їх наслідками доводиться людям, які закохані в гори і не можуть бачити коли хтось нищить Карпати. Багато однодумців зібрались в ГО «Карпатські стежки» і регулярно проводять екоакції, до яких долучаються не тільки члени цієї організації, а й прості мандрівники.
Протистояти наскрізь прогнилій корупцією системі влади, «Стежкам», звичайно, не під силу. А ось боротись з «бидлом» і наслідками їх діяльності доводиться активно.
Надписи на скелях пішли ще з давніх часів. З тих пір людство придумало велосипед, радіо, мобільні телефони, комп’ютери, стали смажити мнєсо на пательні, а не на вогні і т.д. Навіть мавпу навчили палкою збивати банани, а неандертальців від того не поменшало. І в своєму розвитку, незважаючи на модні гаджети, ці люди кроків вперед, на жаль, не зробили.
Тож доводиться на створених природою дивах бачити ось такі от надписи від бидлохудожників. 

Аби усунути це і надати каменю більш природного кольору, наша група взяла пару кіль цементу, води у Дзембронських водоспадах і рушили в напрямку Вухатого каменю, по дорозі на який «відзначились» недолюдки.
Гроза трохи нас відігнала на деякий час від робіт, але потім ми на фоні веселки все ж стали до кроплення цементним розчином.

Цемент йшов швидко і якщо червоний малюнок замальовувався легко, то малюнок псевдопатріотів потребував більш ретельного маскування.

Та вирішили все ж поки зафарбувати хоча б поверхнево, а потім повернутись з більшою кількістю цементу, аби усунути недоліки і верхній малюнок.

Ось так камінець виглядав по завершенню роботи, а якщо бути точнішим, цементу.

А таким його побачили вже інші мандрівники наступного дня. Здалеку слідів графіті не видно взагалі, тобто місія виконана успішно.

Замурзані у цементний розчин, покусані комахами, але задоволені, ми відправились на місце ночівлі. Сонце ми проводжали неподалік гори Піп Іван Чорногірський, де минулого року разом з «Карпатськими стежками» прибирали стихійне сміттєзвалище. Приємно, що тепер там сміття немає, а на його місці квітнуть рододендрони.

П.С. Звичайно хотілось би звернутись до подібних «художників». Поважайте красу створену віками природою, не паскудьте її своїми писульками. Будь Ви хоч найкращі в країні графітчики, ви ніхто в порівнянні з тим як малює своїми барвами природа. Тому малюйте паркани, зруйновані будівлі, кімнати в себе вдома, своє чоло, а природу залишіть у спокої. Прошу вас не ображатись, якщо ми застанемо когось за цим паскудством в Карпатах.  
Звичайно, що це не стосується тих людей, які створюють чудові графіті у спеціально відведених для цього місцях і поважають природу, архітектуру міста і працю інших.