Британський Ігровець

Після бограчування і зимово-осінньої Аршиці з її озерами, на 3 день походу настала довгоочікувана весна.

Ми швиденько добігли до Осмолоди і «стали» на маршрут на хребет Матагів з його ефектними вершинами Висока (1803м) та Ігровець (1804м).

Підйом хоча й був стрімким, але віддячував нам краєвидами, що після дощово-хмарної Аршиці був як моцна бриндзя до банушу.

Але з набором висоти повернувся й сніг, який своїм, вже троха брудним, але ще товстим простирадлом, щільно закривав схили хребта.

В другий половині дня ми дійшли до місця ночівлі, комфортної хатки від «Карпатських стежок».

Ми були першими гостями будиночку, але до вечора підтягнулись ще троє дніпропетровців, четверо львів’ян, троє запоріжців та двоє криворіжців. З останніми п’ятьма ми вже були знайомі, оскільки всі разом були на бограчі, а днем раніше в файній кумпанії під Росоханом варили бануш.
Не дивлячись на малі розміри хатки, ще не було такого в Карпатах, щоб хтось не помістився, тож спали всі під дахом.   
Вечеря плавно переросла у фестиваль «напоїв» і веселі посиденьки. Лише по літньому вбрані дніпропетровці намагались заснути та набратись сил аби у спортивних кросівках подолати засніжений хребет. Тут хотілось би вкотре нагадати усім хто мандрує в Карпати, що це не Крим. Адже кожного року здибаю людей, які цьому не вірять і випробовують долю.
Після дня гарної погоди настав знову день туману і легонького дощу.

На підйомі видимість ще була біль менш, але чим вище ми піднімались тим не прозорішим ставало повітря навколо.

На вершинах Високої та Ігровця і зовсім все закутало туманом ніби у старій добрій Великобританії. Довелось насолоджуватись лише видом снігу, жерепу, цекот та ґорґан під ногами.

Але не варто жалітись на погоду чи долю в Карпатах, адже якщо ти з розумінням поставишся до обставин, то і гори з розумінням поставляться до тебе.
І ось вже на полонині Боревка вимальовується гарна погода. Ми проходячи повз змерзлих дніпропетровців, що дослухались порад і не пішли далі через інший хребет, бажаємо і їм подолати свій непростий шлях, і беремо курс на Гуту через казковий ґорґанський ліс.

До села ми так і не дійшли зупинившись у лісі подалі від цивілізації.
Спокій в лісі порушують тільки віддалений звук бензопил лісогубів. Через них річка Лопушна стала каламутною і непридатною для пиття, тож довелось збігати на сусідню Бистрицю Солотвинську по воду.
Погода налагоджувалась і хмари розтягувало, лише над Сивулями трималась хмарна ковдра.

На вечерю гречка та чорний чай з лимоном та імбиром в прикуску з халвою. В Карпатах смакує все, навіть те, що ти не вживаєш у іншому, міському житті. Особливо смачне повітря. Спробуйте.
Смачного! ;)

Традиційна настроєва пісня. А настрій був чудовий як голос Поліни.