Я далекий від того щоб критикувати там за неприбране місто чи щось подібне при нашому загальному бардаку в комунальній сфері, низьких зарплатах прибиральників, траблах з технікою і т.д. Хоча й не скрию, було образливо трохи коли я працював на КП, і там прибирали сніг день і ніч, чути вонь неадекватниих особєй тіпа Козлової, і інколи хочеться відповісти тим же, просто із певного тролінгу. Та тролів-ботів і без мене вистачає, а я просто не можу припинити сміятись від вилузвань начисто… ні не вулиць, а інших міст очільнику міста. Мой, спріться, бо я точно почну вірити, що в місті все настільки чудово і різнокольорово)))
Адміни давайте банати вже "інет-заробітчан". Дві статті підряд з ссилкою на одну й ту ж статтю на корі. Темник використаний, бабки капнули, але давайте без Вкурсі якось, на фіг нам тут статті з темників. Я не фанат Шуфрича, але й полатформа ніби не для заробітчанства
Колись був анекдот старенький про навозних черв«яків та те що Батьківщину не обирають.
Надумав валити, вали, для чого так багато тексту? Ти хочеш показати в якій важкій ситуації країна і як ти в усьому розібрався? Так це всі знають. Ти хочеш щоб тебе вмовляли залишитись? Ніхто не буде, вали.
Вчора написав мені незнайомець, який прочитав цю розповідь і написав з цього гарний, на мій погляд, віршик. Денис Мирко, дякую за римовану версію)
Ти знаєш, я забув твій запах,
Тебе забув, без тебе став мінливий,
І не тому, що я тебе давно не бачив,
Твій аромат єдиний, особливий.
Так може пахнути лиш ліс після дощу,
Так кришталево пахне озеро гірське у лоні,
Так пахне в травах вкрита полонина,
Так пахнеш ти і все твоє в однім флаконі.
Тебе любив і сумував без тебе,
Твій запах зберігав серед футболок,
Але, нажаль, залишив моє серце,
Він зник без смерекових голок.
І я сумую, бо тебе не пам’ятаю,
Коли тебе не можу я вдихнути в груди,
І хоч забув, але згадаю безперечно,
Коли твій ідеальний запах буде всюди.
Їхав на Київ, то з роздруківкою йшов до провідника прямо, без проблем. Зараз товариш Львівським їхав, післали у касу міняти на квиток. 5 хвилин до відправлення, а там черга з десяти таких же як і він, що повірили в те, що пишуть на їх сайтах. Спочатку введуть, а потім нема зчитувачів у провідників, і через це люди увесь час не можуть себе відчувати впевнено…
Загалом стрибок щодо інет-оплат вони зробили конкретний, але укрзалізниця така укрзалізниця)))
Глибокий аналіз шкоди, що завдає людство Карпатам я не наводив, оскільки тут трохи інший формат. Головний месідж був донести до людей, що може трапитись з такого, на перший погляд, дріб«язку як зрубане дерево чи залишені пляшки. Щоб люди спочатку думали, а потім робили, і виховували так своїх дітей. Можна довго філософствувати, що не спасемо, але спускати це на гальмах теж не варто. На мій погляд перший крок до збереження Карпат, це виховання поваги до них змалку.
Ну на щастя ведмедя не доводилось бачити. Хоча кортить звичайно, вони гарні, але так щоб без наслідків. Тільки оленя цьогоріч здибали на Мармах. А щодо плюсів підписуюсь під кожним словом, саме їх я б теж відзначив, та й мінуси повністю збігаються з моїми окрім сну, я спав як убитий, можливо втома плюс декілька грамів «снодійного» зробили свою справу… Та я ще не ночував сам десь у диких місцях…
Збирався на цей концерт, навіть варіант з квитками був, але спитав у людей, що в темі, про квитки, а вони кажуть: враховуючи скільки продали, то там буде тиснява. В принципі на квартирниках я ще не в такій тисняві був, але квартирники то зовсім інше.
Заклад мені відомий давно, маленький, а коли відкривають ту частину де філармонія, то вже у першому залі нічого не чути й не видно. Знаючи мою вдачу і доброту, я був впевнений, що буду десь на вулиці прислуховуватись. Тому вирішив надати перевагу «Пєстікам» в Пабліку.
Шкода, що привезли гурт такого рівня, а організувати толком концерт так і не змогли.
Знову використав кілька світлин Тараса Михайловича, і дяка йому з занесенням у металеву кружку в найближчому наому поході.
На, а за звичкою, звітову частину про Чивчин прикрашає чудова розповідь від Романа Тимофійчука — «Келія самотності»
Ну, а щоб відчути справжній дух Боржави, раджу прочитати розповідь Романа Тимофійчука — «Танго з незнайомкою»
Ромцю, я настільки зачарований цим матеріалом, що зрозумів окрім звіту про подорож, усі інші мої спроби будуть провальними, я все буду порівнювати з ним, а порівняння будуть явно не на мою користь. Тож краще нічого не писати і просто прочитати ще раз про Танго :)
Ну там ще й вовки з ведмедями бувають) То звичайна гадюка, і цього літа я зустрічав їх дуже частенько. Але краще знати що вони є, і дивитись під ноги на стежці, ніж потім дізнатись коли наступиш) Вона тікає сама зазвичай і якщо її не трогати, то не агресивна.
Ну більшість ваших месіджів я і доніс у своєму пості, особливо у останньому реченні. Може не так чітко вдалось, але принаймні він думаю зрозуміє, якщо побачить, що я хтіу донести.
Є дві речі: одна це те, що скільки людей, стільки і думок. А друга наші інколи смішні, аж до Петросяна, журналісти з кінцево-правильною думкою і різкими узагальненнями. Завжди дивувала ця безапеляційність. Люди в очах елітних кіл буковинської журналістики поділялись на прекрасних інтелектуалів європейського зразка хто голосує за Яценюка і Юлю, та рідкісних гіндінів, хто голосує за інших. Ці тези завжди викликали подив, адже мені завжди здавалось, що ті люди цілком розумні. Думати трохи глибше ніхто і ніколи не хотів, це не вигідно.
Міська знаю давно, як цілком порядну людину і поважаю. І зізнаючись самому собі, я теж частенько узагальнюю для себе, не в голос. Що є надчудові Чернівці, а всього іншого як мінімум не існує. Але ніколи це не відміняло того, що там живуть чудові люди. І саме завдяки Міськовому блогу про батьків сад, я вкотре це підкреслив та змінив думку про його батьківщину.
Я не розумію таких постів про приреченість, але доводити щось людині, яка таке написала, не вважаю за потрібне. Нехай і далі вважають себе кінцевою істиною)
Більшість стереотипів мають звичайно під собою цілком реальний грунт, як це не було б неприємно визнавати. Умови для створення таких стеротипів в самій Україні, думаю всім зрозумілі, — економічна ситуація. А ось український стереотип, що поляки нам браття, я б все ж ламав би так само, як стереотип про братніх росіян, який вже думаю майже зник. Ці стереотпи в Польщі виникли не просто так. Це ми завжди толерантні, будемо працювати за копійки і т.д., вони ж себе важають нацією номер один у світі. Можливо так має бути в кожній країні, але нам до цього ще далеко.
Надумав валити, вали, для чого так багато тексту? Ти хочеш показати в якій важкій ситуації країна і як ти в усьому розібрався? Так це всі знають. Ти хочеш щоб тебе вмовляли залишитись? Ніхто не буде, вали.
Ти знаєш, я забув твій запах,
Тебе забув, без тебе став мінливий,
І не тому, що я тебе давно не бачив,
Твій аромат єдиний, особливий.
Так може пахнути лиш ліс після дощу,
Так кришталево пахне озеро гірське у лоні,
Так пахне в травах вкрита полонина,
Так пахнеш ти і все твоє в однім флаконі.
Тебе любив і сумував без тебе,
Твій запах зберігав серед футболок,
Але, нажаль, залишив моє серце,
Він зник без смерекових голок.
І я сумую, бо тебе не пам’ятаю,
Коли тебе не можу я вдихнути в груди,
І хоч забув, але згадаю безперечно,
Коли твій ідеальний запах буде всюди.
Загалом стрибок щодо інет-оплат вони зробили конкретний, але укрзалізниця така укрзалізниця)))
Заклад мені відомий давно, маленький, а коли відкривають ту частину де філармонія, то вже у першому залі нічого не чути й не видно. Знаючи мою вдачу і доброту, я був впевнений, що буду десь на вулиці прислуховуватись. Тому вирішив надати перевагу «Пєстікам» в Пабліку.
Шкода, що привезли гурт такого рівня, а організувати толком концерт так і не змогли.
На, а за звичкою, звітову частину про Чивчин прикрашає чудова розповідь від Романа Тимофійчука — «Келія самотності»
Ромцю, я настільки зачарований цим матеріалом, що зрозумів окрім звіту про подорож, усі інші мої спроби будуть провальними, я все буду порівнювати з ним, а порівняння будуть явно не на мою користь. Тож краще нічого не писати і просто прочитати ще раз про Танго :)
Міська знаю давно, як цілком порядну людину і поважаю. І зізнаючись самому собі, я теж частенько узагальнюю для себе, не в голос. Що є надчудові Чернівці, а всього іншого як мінімум не існує. Але ніколи це не відміняло того, що там живуть чудові люди. І саме завдяки Міськовому блогу про батьків сад, я вкотре це підкреслив та змінив думку про його батьківщину.
Я не розумію таких постів про приреченість, але доводити щось людині, яка таке написала, не вважаю за потрібне. Нехай і далі вважають себе кінцевою істиною)