Олексій Пономаренко
Рейтинг
+1314.56
Сила
4059.14

Олексій Пономаренко

o-ponomarenko

Підсумки року у фотографіях

Цей рік для мене сміливо можна назвати роком Карпат. Я й раніше був не байдужий до гір і старався проводити там свої вихідні, але цього року, завдяки певним життєвим обставинам, я відкрив їх для себе з іншого боку. Горам не важливі твої матеріальні статки, положення у суспільстві, місце роботи, стать, вік чи політичні погляди. Для них важливо твоє ставлення до них. Вони завжди відповідають взаємністю, будь-то любов чи агресія. Дуже малою частиною тієї краси я як міг намагався поділитись з вами...
Читати далі →

Сім двотисячників Карпат (День 3-4)

Ранок третього дня подарував ідеальну погоду і ні тіні вже минулої застуди. Попереду виднівся Туркул (1933), по схилу якого скочувався вже майже прозорий місяць. На цій горі я також ніколи не був, бо вона завжди проходиться траверсом. Ми снідаємо на березі самого «попсового» озера України – Несамовите. Йому мабуть образливо, що воно настільки легкодоступне і купа «матрацних» туристів щодня до нього приходить і засмічує берег пляшками, банками та іншим сміттям. Та нічого не поробиш, у майбутніх ...
Читати далі →

Сім двотисячників Карпат (День 1-2)

Чорногірський хребет для мандрівників то є туристична класика. На маршруті в понад 50 кілометрів зосереджені дев’ять з десяти найвищих гір України.  Я давно мріяв пробігтися цією стежкою, але то брак часу, то погода, то ще щось. А тут співпала і гарна погода, незважаючи на середину листопада, і компанія знайшлась і час та натхнення мав. Але, як то кажуть, хочеш розвеселити Бога, розкажи йому про свої плани…За день до походу я захворів, хоча для мене це не властиво. Ломка в суглобах, дрібна темпе...
Читати далі →

На схилах Марсіанських Карпат

Подейкують, що колись і на Землі були гори з аналогічно назвою – Карпати. За легендами, то було неймовірне місце. Ті гори були наче живі. Вони дихали разом з тобою в одному ритмі. Вони ніжно обіймали за плечі промінчиками сонця і суворо били снігом по щоках. Вони з усмішкою підморгували крізь хмари на сході і топили сонце у пастельних кольорах на заході. Вони сварились гуркотом грому і ніжно шепотіли прозорими джерелами… Щодня я вилажу на схил Марс-Томнатика, і з острахом думаю, що це все може ...
Читати далі →

Ідеальний запах

Ти знаєш, я забув твій запах. Хоча зазвичай пам'ять дозволяє мені впізнавати людей з закритими очима, яких навіть давно не бачив. Ні, справа не в тому, що в тебе була сила силенна тих парфумів і я плутаюсь. Твій аромат був особливий. Так пахне ліс після дощу, так пахне кришталево прозора вода в гірських озерах, так пахне карпатське різнотрав’я на полонинах, так пахне життя, так пахне щастя, так пахне кохання. І все це лише в одному флаконі. Він давно зник з футболок, його з’їв пральний ...
Читати далі →

Світло-хмарна вистава

Півтора місяці в іншій області найбільше не вистачало щотижневої зарядки душевних акумуляторів горами. Звичайно вся Україна гарна по своєму, і Полтавщина, де я працював цей час, тому не виключення. Але гори є гори. Дорога додому була довгою і важкою, але гріло те, що одразу з друзями відправлявся в гори. Приїхав у Чернівці пізно вночі, вивантажив звичайні речі з наплічника, завантажив туристичними і ліг спати. Будильник нахабно продзвонив через 45 хвилин. Рюкзак на плечі, кава у цілодобовому і...
Читати далі →

Омріяний «камінь»

У своїх походах я часто бачив величний Петрос зі сторони. Я з перехопленим подихом шаленів від нього узимку, я заїдав каву солодкою ватою весною, неодноразово милувався ним влітку з різних гір, але увесь час я обіцяв йому, що прийду до нього у гості. Я вже було відклав візит до наступного року, оскільки був змушений на два місяці покинути Чернівці. Але за два дні до від’їзду я не витримав, зібрав наплічник та разом з подругою поїхав у гори. Гора Петрос з румунської перекладається як «камінь», ...
Читати далі →

Європейський weekend

Ранок 30 серпня починався о 3 годині важким підйомом, і це не на гору, а з ліжка. Цього разу на горизонті маячила туристична родзинка – гора Чивчин, що на кордоні з Румунією. Але попереду важка дорога… Я ж не збирався святкувати день народження і ніби й не святкував особливо… але 2 години сну, надмірна сухість у роті і щось важелезне на плечах, вказувало на протилежне. Та розпочався похід з приємностей, — вітання, різнокольорові кульки, тірамісу і гарний, потрібний у походах, подарунок. За що у...
Читати далі →

Мої чорничні дні

Завжди подобався той контраст, коли лісисті гори змінюють гладенькі і ніжні полонини. Але полонини довжиною в 50 кілометрів бачити ще не доводилось. Тож стрибаємо з наплічниками у львівський потяг, де з тортом, свічками, кульками та Ягермейстером святкуємо день народження нашого кулєги. У Лемберзі невиспані і з головним болем оперативно пересідаємо на електричку до Воловця і вже за пару годин пірнаємо у похмуре та дощове Закарпаття. Здавалось, що може бути чудового, дощ, суцільний туман… Та ті...
Читати далі →

Шпилясті красуні

Ретроспективу літніх походів хтів би продовжити змістовним та корисним гостюванням у Карпат. Про екологічну частину цього походу я писав у блозі «Карпатські сепаратисти». А тепер все, що залишилось поза «екокадром». Дорога від Верховини до Дземброні під шум розбиваючогося кришталю Чорного Черемошу об каміння, вже натякає на те, що ти потрапив у казку. А перший підйом і навколишні краєвиди Смотрича, ці думки лише примножують. Сонце нещадно вивітрює воду з наших організмів, тому коли ми входимо ...
Читати далі →