Ретроспективу літніх походів хтів би продовжити змістовним та корисним гостюванням у Карпат. Про екологічну частину цього походу я писав у блозі «Карпатські сепаратисти». А тепер все, що залишилось поза «екокадром». Дорога від Верховини до Дземброні під шум розбиваючогося кришталю Чорного Черемошу об каміння, вже натякає на те, що ти потрапив у казку. А перший підйом і навколишні краєвиди Смотрича, ці думки лише примножують. Сонце нещадно вивітрює воду з наших організмів, тому коли ми входимо ...
Читати далі →

Сьогодні, коли політичне лайно як цунамі накочується аби розбитись об «день тиші» 25 жовтня, я вирішив розбавити стрічку новин насправді вічними цінностями. Вже два місяці минуло з цього походу, а спогади все не полишають, і тільки ними живу в тимчасовій ізоляції від гір. Про свидовецькі походеньки вже вийшло три розповіді у блозі (Дзеркало душі, Яблучна Ворожеска та Молочні ріки), а тепер настав час підсумкового звіту. Свидовецький хребет це фантастичне місце Карпат, де розташовані чотири висо...
Читати далі →

Ще у сутінках вилажу з прохолодного намету. Саме у цей час найсмачніший сніданок. За смаколики йдуть перші промені сонця, роса та безмежний простір полонини, що замінюють ранкову дозу «еспресо». У джерела я знімаю зайвий одяг та важке «трекінгове» взуття. Крижана, кришталево чиста вода, обпікаючи шкіру, дарує почуття безмежної свободи. І ось я вже босоніж йду полониною снідати. Та цього ранку щедра на дарунки полонина Браїлка, презентує мені на сніданок ще й цілу річку молока. Перше бажання б...
Читати далі →

Стань над прірвою, розведи руки і глибоко вдихни. Ти чуєш цей запах, цю суміш свіжо зірваних фруктів, карпатських трав, та джерельної води? Так пахне яблучна Ворожеска. Та годі так глибоко дихати, в голові запаморочиться, а нам потрібно йти до озера крутою стежкою. Тут немає джипів й комерційних «матрацників», як на інших озерах, бо перші не можуть, а другі бояться, і за це я дякую тобі Творець. Можеш же коли захочеш. Сонце пірнає у воду дострибуючи до самого дна, прохолода пече на тілі, а ві...
Читати далі →

Коли дзеркало вашої душі затягує туманом смутку, не варто сумувати через те чи впадати у відчай.Потрібно чекати, вірити і невпинно йти до своєї мети і своєї мрії. Сонце неодмінно зійде і розтопить туман як вершкове масло, і ти залишишся один на один з ранком і дзеркалом. Саме тоді варто замислитись. Що ми бачимо в дзеркалі щодня? Обличчя? Тіло? Ні… Значить щось йде не так. Допоки не будуть віддзеркалюватись пухнасті світлі думки вашої ясної душі, допоки хвилі настрою, що піднімаються вітром ...
Читати далі →

Неймовірно важко описати ті відчуття, що поглинають тебе коли споглядаєш як сонце, виповзаючи із-за Говерли, народжує новий день. Щоб передати це ще не придумали таких слів. А найсучасніша фототехніка стає дешевою «мильницею» коли порівнюєш свої відчуття зі світлинами.  Побачивши це лише одного разу, ти миттєво підхоплюєш невиліковну хворобу «карпатенізм», і стаєш залежним від ліків «схід сонця».  Вірус вимагає від тебе спочатку невелику дозу ліків, а потім ти хочеш все більше, і поступово жит...
Читати далі →

Вже вдруге цього року я потрапив у сіро-зелений кам’яний світ Ґорґан. А лише місяць тому на спуску з Синяка я розповідав, що мастив те каміння і стрибки по ним, попутно жаліючи свій гомілкостоп. Та ось я на полонині Рущина востаннє дивлюсь на мапу, і навіть трохи переоцінюючи свої можливості вирішую «збігати» на три найвищі вершини Ґорґан, — Малу Сивулю (1818), Велику Сивулю (1836) та Ігровець (1804) і повернутись назад. Добре, що в той момент я не знав, що мені потрібно пройти маршрут довжиною...
Читати далі →

Раніше, коли я читав про людей що подорожують одинаками, я з цікавістю дивувався. Як воно одному? Без компанії не цікаво мабуть? Поговорити немає з ким. Поділитись своїм захопленням від побаченого. Думав я і про те, що колись і я наважусь на «сольник», як це зветься у похідників… але не думав, що це станеться аж так швидко. Після відвідин Кудринецького і Чернецького водоспадів шляхи з моєю групою на жаль розійшлись. Хоча мали б ненадовго, але вийшло три доби «сольника». Вони вирішили йти легшим...
Читати далі →

Кожного разу наближаючись до нового водоспаду з посиленням гуркоту води, посилюється серцебиття. Уява малює його казковий образ. І ось останній поворот і ніби через дверцята старої шафи ми потрапляємо у зовсім інший світ. Всі твої картини уяви виявляються нікчемними копіями справжнього шедевру природи.  Кудринецький водоспад творець виконав у стилі «пострадянського під’їздизму», — нерівні розбиті сходи та висока вологість :) Щоправда запах зовсім інший. Свіжий післядощовий подих прохолоди лісу ...
Читати далі →

Ці слова 76-річної жінки на одній з карпатських полонин настільки запали в мою душу, що хочеш не хочеш, а переосмислюєш деякі речі. Розумієш всю нашу місцями навіть комічну прив’язаність до матеріальних благ, які ніколи не замінять духовних. Та кожна подорож починається з пакування наплічника. Лише найнеобхідніше, але з урахуванням довготривалості походу, ваги показують 27 кілограмів. Важко, та про це забуваєш, коли виходиш з дизелю у інший світ.  Вперше я мандрував сам, оскільки основна група...
Читати далі →